Вступ

Загальновизнано, що школа - це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання залежить збагачення культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчальною матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету - створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації.

Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. Змінилася і роль учителя з авторитарного транслятора готових ідей на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. На сучасному етапі розвитку освіти велика увага приділяється технологіям, які б сприяли розвитку особистості учня і робили б процес навчання цікавим та ефективним.

Однією з таких технологій є дистанційна освіта. Впровадження дистанційної освіти сприяє підвищенню ролі розвивального аспекту навчання, що своєю чергою веде до успішного засвоєння знань, умінь та навичок учнями, дозволяє їм психологічно комфортно та легко здобувати нові знання, отримувати задоволення від реалізації своїх здібностей. Використання новітніх освітніх технологій та сучасних «девайсів» підчас навчання сприяє розвитку пам'яті, уяви, творчого мислення та вміння швидко і точно відтворити отриману інформацію. Тож учні мають можливість відчувати себе впевнено у вирі інформації, яку вони отримують протягом здобування освіти.

Дистанційне навчання має свою, майже 200-річну історію. У 1836 р. в Університеті Лондона було вперше запроваджене кореспондентське навчання. Навчальні матеріали подавалися від навчального закладу до студента (та у зворотному напрямку) лише у письмовій формі та пересилалося поштою. Ця форма навчання була поступово запроваджена іншими університетами, у 1892 р. в університеті Чикаго, у 1911 р. в університеті Квінсленда. З 20-их років ХХ ст. у радянські школи впроваджено, як різновид кореспондентського навчання, заочне навчання.

Дистанційне навчання- одне з тих понять вітчизняної педагогіки, яке найбільш інтенсивно поширюється й розвивається. Чималою мірою цьому сприяють дискусії з питань визначення форм навчання на відстані. Найчастіше це поняття застосовують як технологічне доповнення чи навіть альтернативу традиційним типам навчання. Під дистанційним навчанням розуміють навчання, за яким суб'єкти освіти (учні, викладачі, тьютори) мають просторову і часову віддаленість один від одного і від засобів навчання, а навчальний процес здійснюється за допомогою телекомунікацій, у тому числі на основі електронних засобів мережі Інтернету.

Актуальність методичної розробки зі створення дистанційного курсу з української літератури «Я і світ» полягає у підвищенні креативного й інтелектуального потенціалу учнів за рахунок самоорганізації та самоосвіти, прагнення до отримання знань та використання сучасних інформаційних, комп'ютерних, телекомунікаційних технологій.

Метою є вивчення педагогічної технології дистанційного навчання та демонстрацію його можливостей у викладанні української літератури на будь-які відстані від освітньої установи, як засіб активізації навчальної роботи учнів, перетворення їх у свідомих учасників навчального процесу.

Практична значимість визначеної технології полягає в істотній технологічно-прикладній спрямованості проведеної роботи, яка відтворює досвід практичного впровадження й побудови занять з української літератури, дає змогу здійснювати навчання на будь-які відстані від освітньої установи, забезпечує гнучкість навчання, характеризується модульним принципом, новими формами контролю навчання, новими функціями учителя та високою економічною ефективністю.

Розроблена у ході дослідження авторська версія курсу з теми «Я і світ», запропонована схема занять допоможе максимально розкрити зміст теми, тестові завдання самоконтролю та контролю знань здобувачів освіти, сприятиме інтенсифікації освітнього процесу в обсязі курсу. Дана технологія дозволяє значно підвищити елемент творчості, мотивації школярів та об'єктивність оцінки.

Вірогідність та надійність отриманих результатів дослідження і висновків, зроблених на їх основі, забезпечені теоретико-методологічною обґрунтованістю базових положень роботи; опорою на фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів.

Передбачуваний результат:

розвиток креативного та інтелектуального потенціалу учнів за рахунок самоорганізації та самоосвіти, потягу до отримання знань з використанням інформаційних, комп'ютерних, телекомунікаційних технологій;
виховання почуття любові до батьків, родини, формування стоїчних рис характеру (мужності, цілеспрямованості, наполегливості), прагнення до самоосвіти;
усвідомлення найважливіших цінностей моралі та етики, що роблять людину духовно багатою і щедрою на добро, порядність, чесність;
осмислення ролі батьківського дому у житті людини, відповідальності за власну родину;
усвідомлення ролі почуття дружби у житті людини, вміння бачити красу, цінувати доброту;
формування естетичного сприйняття світу природи, розвиток творчої уяви, фантазії;
усвідомлення морально-етичних цінностей, що допомагають бачити й розуміти красу світу та гармонійно і щасливо жити у ньому.